Валентина Хмеленок


Безмежжя лісів, лук і нив неозорих
Земля нам послала дбайливо до ніг.
До болю все рідне і миле довкола,
Як ти повернувся на отчий поріг.

Приспів:
Краю мій рідний — мала батьківщина:
Волошка у житі та спів солов’я —
Мов рідная ненька, у серці єдина
Славетна моя городнянська земля.

Гармати Петра і Михайлівські дзвони,
Тупичівськии парк, Жеведа і Чибриж,
Бентежні рядкі Чумака й Кацнельсона
У серці завжди, як додому спішиш.

Приспів.

Відважних синів ти і доньок зростила,
Мужніли герої на наших очах.
Прапрадіда дух і козацькі могили
Єднали під прапор, вели до звитяг.

Приспів.

Майбутні нащадки — онуки і діти —
Хай силу черпають з того джерела,
Де мама навчила нас землю любити,
Де дружба слов'янська навік розцвіла.

Приспів.